Симптоми | перебіг | наслідки

A female pharmacist sits with a male customer in the pharmacist consultation area and discusses his prescription and choice of medication viewing the details on a digital tablet. In the background a senior woman and granddaughter stand at the dispensing counter and are served by a female pharmacy assistant .
A female pharmacist sits with a male customer in the pharmacist consultation area and discusses his prescription and choice of medication viewing the details on a digital tablet. In the background a senior woman and granddaughter stand at the dispensing counter and are served by a female pharmacy assistant .

Невдовзі після зараження вірус тимчасово активно розмножується, особливо в так званих клітинах-хелперах CD4, які відіграють важливу роль у контролі імунної системи. Зокрема, в результаті сильно знижується кількість імунних клітин слизової оболонки кишечника, особливо тих клітин, які представляють імунологічну пам’ять (клітини пам’яті). Ці пошкодження не можуть бути повністю відновлені навіть антиретровірусною терапією.

У крові максимальна кількість вірусу досягається в серед- ньому через два з половиною тижні, а в спермі — через місяць після інфікування. Через велику кількість вірусів у крові, спермі та слизових оболонках статевих органів і прямої кишки ризик інфікування оточуючих у цій фазі особливо високий.

Коли кількість вірусів у крові збільшується, у більшості випадків з’являються неспецифічні ознаки хвороби (так звана первинна інфекція, наприклад, лихоманка, втомлю- ваність, втома або нездужання, втрата апетиту, головний біль і біль у суглобах, сильне нічне потовиділення, збіль- шення лімфатичних вузлів, шкірний висип, діарея, біль при ковтанні або виразки в роті). Ці симптоми зазвичай зникають через сім–десять днів і часто приймаються за ознаки грипоподібної інфекції або морської хвороби.

У всіх інфікованих людей виникає імунологічна захисна реакція, при якій утворюються антитіла проти ВІЛ. Зазвичай їх можна виявити, починаючи з третього тижня після інфікування.

За гострою інфекцією слідує безсимптомна або малосимп- томна стадія, яка може тривати від декількох місяців до багатьох років. Однак вірус продовжує розмножуватися і пошкоджує імунну систему та внутрішні органи, напри- клад, нирки, кістки та мозок або нервову систему. Кількість клітин-хелперів та їх функціональна здатність продовжу- ють знижуватися в міру прогресування захворювання.

Симптомами спочатку є переважно неспецифічні порушення загального стану, зміни шкіри та слизових оболонок, шлунково-кишкові скарги (наприклад, діарея), тривале збільшення лімфатичних вузлів у декількох части- нах тіла, напади гарячки, нічна пітливість та підвищена сприйнятливість до інфекцій або більш тривалий час одужання. За такою фазою може слідувати фаза повної або переважної відсутності симптомів. З іншого боку, ускладнення можуть виникати і при, здавалося б, повному здоров’ї.

Якщо імунна система настільки сильно пошкоджена ВІЛ, що виникають небезпечні для життя захворювання, такі як пневмоцистна пневмонія або певні пухлини, такі як саркома Капоші — це називається СНІД.