Передача
ВІЛ може передаватися лише тоді, коли віруси потрапля- ють в організм у достатній кількості:
- на слизові оболонки з клітинами, здатними поглинати чи виділяти ВІЛ (пряма кишка, піхва, шийка матки, внутрішня поверхня крайньої плоті статевого члена, вуздечка і вхід в уретру),
- на відкриті ділянки шкіри (наприклад, герпетичні виразки) або
- безпосередньо в кров (наприклад, при ін’єкційному введенні наркотиків).
Кількість вірусу у людей, що живуть з ВІЛ, та не прийма- ють терапію, дуже висока в крові, в спермі, в рідкій плівці на слизовій оболонці прямої кишки і піхви, в грудному молоці і в гної.
Інфікування відбувається переважно під час статевого акту без (внутрішнього) презерватива або без профілактики ВІЛ-інфекції ДКП. Воно також можливе без проковтування сперми, крові або інших біологічних рідин, а саме через прямий інтенсивний контакт між слизовими оболонками (наприклад, статевого члена та піхви/шийки матки або статевого члена та прямої кишки).
ВІЛ також передається при спільному використанні шприців та голок для вживання наркотиків, а також — без захисту ліків від ВІЛ — під час вагітності, пологів або грудного вигодовування; однак такі випадки передачі ВІЛ у Німеччині практично не зустрічаються.
Кількість ВІЛ у слині, поті, слізній рідині або екскре- ментах недостатня для інфікування. Таким чином, немає ризику передачі при поцілунках, обіймах або рукостисканнях, кашлі або чханні, спільному користуванні посудом, склянками або столовими приборами, туалетами, рушниками або постільною білизною, в басейнах або саунах, а також при роботі та спільному проживанні з людьми, які живуть з ВІЛ. ВІЛ також не передається комахами або тваринами.
Під час лікування, догляду за хворими, нанесення татуювання та пірсингу, голковколювання, манікюру та педикюру, надання першої медичної допомоги достатньо дотримання звичайних гігієнічних та захисних заходів.
Передача статевим шляхом
Найчастіше ВІЛ-інфекція передається під час незахищених статевих контактів з ВІЛ-позитивними людьми, які не отримують лікування. Ризик інфікування під час одного незахищеного статевого контакту (проникаючого/ рецептивного вагінального або анального статевого акту) статистично становить близько одного відсотка. Для порівняння, до 50% всіх контактів під час незахищеного сексу з людьми, інфікованими гонореєю, призводять до інфікування, а під час незахищеного сексу з людьми, інфікованими сифілісом — близько 30 %.
Чим частіше відбуваються такі контакти, тим більше зростає ризик («кумулятивний ризик»). Несприятливі фактори також можуть перетворити низький ризик на високий, наприклад, якщо кількість вірусу в організмі ВІЛ-позитивної людини дуже висока. Запальні ІПСШ також підвищують ризик: через запалені слизові оболонки ВІЛ легше виділяється з організму або потрапляє в нього.
У людей, що живуть з ВІЛ, які не приймають АРТ, додаткові інфіковані імунні клітини мігрують у місця запалення. Вони можуть передавати ВІЛ, тому кількість ВІЛ у слизовій оболонці та виділеннях збільшується. У ВІЛ-негативних людей з ІПСШ до запалених ділянок також мігрують додаткові імунні клітини — вони можуть легко підхопити ВІЛ, а потім передати його іншим клітинам.
Анальний секс
Анальний секс без презерватива або внутрішнього пре- зерватива, захисту за допомогою терапії або профілактики ВІЛ ДКП є сексуальною практикою з найвищим ризиком інфікування ВІЛ: слизова оболонка прямої кишки дуже чутлива, тому під час сексу можуть легко виникнути невеликі травми; цей ризик зростає при більш тривалому і «жорсткому» сексі. Крім того, слизова оболонка кишеч- ника містить багато імунних клітин, які можуть легко поглинати і передавати ВІЛ. Тому у ВІЛ-позитивних людей, які не приймають АРТ, кількість ВІЛ у секреті на слизовій оболонці кишечника дуже висока. Ризик інфікування приблизно в два-три рази вищий при рецептивному, ніж при проникаючому анальному статевому акт.
Вагінальний статевий акт
Вагінальні статеві контакти без презерватива або внутрішнього презерватива, захисту за допомогою терапії або ДКП є другою за рівнем ризику інфікування ВІЛ сексуальною практикою. Ризик для приймаючої особи вищий, ніж для проникаючої: слизова оболонка в піхві більша, ніж слизова оболонка на статевому члені (у випадку обрізаного статевого члена ця площа зменшу- ється ще більше), і, крім того, вивержена сперма довше залишається в піхві, ніж вагінальні виділення на статевому члені.
Оральний секс
Під час орального сексу (смоктання або облизування пеніса, вульви, піхви або ануса) ризик інфікування ВІЛ для особи, яка облизує/відсмоктує, існує лише в тому випадку, якщо велика кількість вірусу потрапляє через рот зі спермою або кров‘ю; однак навіть у цьому випадку ризик є дуже низьким. Слизова оболонка ротової порож- нини набагато стабільніша і стійкіша, ніж слизова прямої кишки або піхви, слина розбавляє вірусовмісні рідини і сперма не затримується в роті так довго, як у піхві або прямій кишці. У світі відомі лише поодинокі випадки передачі ВІЛ під час орального сексу.
Передача при контакті з кров’ю
Ризик інфікування ВІЛ дуже високий, коли шприцами (особливо для вживання наркотиків) користуються кілька людей, оскільки віруси потрапляють у кров безпосередньо. У вологих залишках крові в плунжері ВІЛ може зберігатися протягом декількох днів. З іншого боку, випадків інфікування ВІЛ через прокол викинутою голкою (наприклад, у пісочниці), у світі не фіксувалося.
Також існує ризик інфікування ВІЛ під час нанесення тату- ювання та пірсингу, якщо інструменти використовуються на кількох людях і не дезінфікуються.
Кров та продукти крові (наприклад, для операцій) є дуже безпечними в Німеччині завдяки різним заходам (осо- бливо тестам).
Передача немовлятам
Ризик передачі ВІЛ дитині під час вагітності, пологів та грудного вигодовування становить близько 20 відсотків без застосування захисних заходів. Лікування ВІЛ та, за необхідності, інші заходи можуть запобігти інфікуванню дитини ВІЛ.