Захист
Надійний захист від передачі ВІЛ статевим шляхом забез- печують презервативи та внутрішні презервативи, захист за допомогою терапії та доконтактної профілактики. Безпечне вживання захищає від передачі ВІЛ під час вживання наркотиків, а ліки від ВІЛ та інші заходи захищають від передачі ВІЛ немовлятам. Після ймовірного контакту з ВІЛ постконтактна профілактика, розпочата про- тягом 48 годин, може значно знизити ризик інфікування.
Захист від передачі ВІЛ статевим шляхом
Надійний захист від передачі ВІЛ статевим шляхом забезпечують презервативи та внутрішні презервативи, ефективне антиретровірусне лікування (захист через терапію) та доконтактна профілактика (ДКП).
Презервативи та внутрішні презервативи («фемідоми»)
i
Презервативи або внутрішні презервативи, що використо- вуються при вагінальному та анальному статевому акті, захищають від ВІЛ та знижують ризик інфікування іншими ІПСШ.
Правильне використання
презервативів
Презервативи (зовнішні/внутрішні) захищають від ВІЛ та знижують ризик інфікування іншими ІПСШ за умови їх постійного та правильного викори- стання:
- Використовуйте презервативи з маркуванням CE або відбитком DIN EN ISO 4074 та звертайте увагу на термін придатності та неушкоджену упаковку.
- Внутрішні презервативи («фемідоми») склада- ються з тонкої, стійкої до розриву трубки з поліе- тилену або поліуретану довжиною приблизно 18 см, закритої на кінці, з одним кільцем спереду і одним ззаду. Переднє кільце лежить зовні піхви перед великими статевими губами, заднє кільце вводиться в піхву і лежить перед шийкою або зівом матки. Внутрішні презервативи також можна використовувати для анального секса. Вони дозволяють рецептивним партнерам використовувати бар’єрний метод за власним бажанням. Вони також є альтернативою, якщо ерекція не може підтримуватися при надяганні презерватива, оскільки їх можна використову- вати задовго до статевого акту.
- Не розривайте упаковку гострими предметами (ножем, ножицями) або зубами. Будьте обережні з гострими нігтями!
- Не надягайте презерватив, поки статевий член не стане твердим. При необхідності від- тягніть крайню плоть і надягніть презерватив на голівку кільцем назовні. Стисніть кінчик презерватива пальцями однієї руки, щоб видалити повітря, потім повністю розгорніть презерватив іншою рукою.
- Ніколи не надягайте два презервативи один на одного — вони труться один об одного і можуть легко порватися чи зісковзнути.
- Завжди використовуйте достатню кількість нежирного лубриканта під час анального ста- тевого акту та коли піхва суха. Жирні засоби, такі як вазелін, масажне масло або лосьйон для тіла, не підходять — вони руйнують презервативи.
- Спочатку натягніть презерватив на статевий член, потім нанесіть лубрикант. Ніколи не наносьте лубрикант на статевий член перед надяганням презерватива, інакше він може легко зісковзнути або порватися.
- Час від часу перевіряйте рукою, чи на місці презерватив.
- Після статевого акту витягніть пеніс з піхви або ануса, поки він ще твердий. Тримайте презерватив за гумове кільце.
Захист через терапію
Ліки від ВІЛ пригнічують реплікацію ВІЛ в організмі. Кількість копій ВІЛ в крові, спермі і в плівці рідини на слизових оболонках піхви, статевого члена і прямої кишки в такому випадку дуже низька. Великі наукові дослідження показують: ВІЛ не може передаватися статевим шляхом, якщо лікування ВІЛ¹ є стабільно ефективним. Захист за допомогою терапії вимагає надійного прийому ліків та регулярних медичних оглядів. Захист за допомогою терапії також означає, що люди, що живуть з ВІЛ, які отримують стабільну АРТ, можуть стати батьками, не боячись передати вірус своїм партнерам та дітям, а також, що вагінальні пологи та грудне вигодову- вання є можливими. Короткочасне збільшення кількості вірусу в крові до значень від 50 до 1000 вірусних копій/мл іноді відбувалося в дослідженнях, але не призводило до передачі. Якщо, з іншого боку, кількість вірусу в крові під час терапії знову постійно збільшується, наприклад, через неналежний прийом ліків або через те, що вони більше не діють належним чином, кількість вірусу в генітальних та ректальних виділеннях також збільшується, а разом з цим зростає ризик передачі інфекції.
1 Терапія ВІЛ-інфекції вважається ефективною, якщо кількість вірусу в крові залишається нижче так званої межі виявлення протягом щонайменше шести місяців. Сьогодні вона зазвичай становить від 20 до 40 вірусних копій/мл, тоді як у більшості наукових досліджень, що доводять ефектив- ність «захисту через терапію», вона становила 200 вірусних копій/мл.
Доконтактна профілактика (ДКП)
Під час «доконтактної профілактики» (ДКП) ВІЛ-негативні люди приймають ліки від ВІЛ, щоб захистити себе від інфікування ВІЛ. ДКП можна приймати щодня або за потребою. При сумлінному дотриманні терапія надійно захищає від ВІЛ (але не від інших ІПСШ).
Доведено ефективність ДКП препаратом проти ВІЛ, який поєднує діючі речовини емтрицитабін та тенофовір, осо- бливо у чоловіків, які мають секс з чоловіками. Тенофовір не так добре накопичується в клітинах слизової оболонки піхви, як у прямій кишці, тому для створення достатнього захисту від ВІЛ тут потрібно більше часу, а для підтри- мання захисту необхідна особливо висока прихильність до лікування. Саме тому ДКП не рекомендується прово- дити при випадкових вагінальних статевих контактах для рецептивних партнерів.
Надійний захист також забезпечує депо-ін’єкція ДКП пролонгованої дії з діючою речовиною каботегравіру.
Наразі є лише часткові дані про вплив ДКП на споживачів наркотиків. Однак вона може бути показаною в окремих випадках, коли немає доступу до стерильного ін’єкційного інструментарію (особливо в місцях позбавлення волі).
Перед початком ДКП необхідно пройти медичне обстеження та тест на ВІЛ для виключення ВІЛ-інфекції. Якщо людина ВІЛ-позитивна, активних речовин ДКП недостатньо для лікування, і віруси можуть стати нечутливими до цих важливих препаратів. З цієї причини тести на ВІЛ також необхідно проводити через чотири тижні після початку ДКП, а потім кожні три місяці. Якщо інфікування відбувається, незважаючи на ДКП (наприклад, через нерегулярний прийом таблеток ДКП), ДКП необхідно припинити і замінити на повноцінну терапію ВІЛ-інфекції. Регулярні медичні огляди є частиною ДКП, також рекомен- дується регулярне обстеження на ІПСШ.
Безпечне вживання
Заходи з безпечного вживання роблять вживання нарко- тиків безпечнішим — вони знижують ризик передачі ВІЛ, наприклад, а також ризик передозування або небезпеч- них взаємодій.
Основне правило захисту від ВІЛ, а також гепатитів та інших інфекцій при внутрішньовенному вживанні нарко- тиків: для кожного вживання використовувати тільки свій шприц і голку та власні аксесуари. Багато наркологічних закладів пропонують стерильні шприци та набори зі стерильними котелками, одноразовими фільтрами та стерильною водою. У деяких містах це знаряддя також можна придбати у торговельних автоматах. Крім того, альтернативні форми вживання, такі як вдихання або паління з фольги, знижують ризик інфікування; знаряддя для цього (наприклад, фольга без покриття або трубки для 28 нюхання) також доступне у багатьох центрах наркологіч- ної допомоги.
Якщо стерильний ін’єкційний інструментарій недоступний (наприклад, у в’язниці), ін’єкційний інструментарій, який вже використовувався, слід дезінфікувати хоча б міні- мально. Також може бути показана ДКП ВІЛ.
Захист від передачі немовлятам
У Німеччині всім вагітним жінкам обов’язково пропону- ють пройти тест на ВІЛ; якщо цього не зроблено — вони повинні самі підняти це питання. Тест на ВІЛ вноситься в материнський паспорт (без вказання результату).
ВІЛ-інфікування дитини можна запобігти шляхом анти- ретровірусної терапії ВІЛ-позитивної вагітної жінки та, за необхідності, подальших заходів (наприклад, планового кесаревого розтину до початку пологів та превентивної АРТ новонароджених протягом чотирьох тижнів).
Вагітні жінки, які успішно пройшли лікування антире- тровірусними препаратами, також можуть народжувати вагінально та годувати дитину груддю, якщо вони отримують спеціалізовану медичну та міждисциплінарну допомогу. Переваги та можливі недоліки слід обговорити на медичному консиліумі та прийняти спільне рішення.
Постконтактна профілактика (ПКП)
Після контакту («експозиції») з інфекційно значущою кількістю ВІЛ, наприклад, поранення голкою з кров’ю, що містить ВІЛ, незахищеного сексу з ВІЛ-позитивною людиною, яка не отримувала лікування, або спільного використання шприців та голок для вживання наркотиків, постконтактна профілактика («профілактика після контакту з ВІЛ»), як правило, може запобігти «укоріненню» ВІЛ та «запуску» інфекції. В ідеалі, ПКП слід розпочинати протя- гом двох годин, бажано протягом 24 годин і не пізніше 48 годин після ризикованого контакту. Адреси клінік, де ПКП можна отримати цілодобово, можна знайти на сайті www.kompass.hiv, категорії: PEP-Stelle.
Обрізання
За даними досліджень, обрізання крайньої плоті знижує ризик інфікування ВІЛ під час проникаючого вагінального статевого акту приблизно на 60 відсотків, головним чином тому, що зменшується поверхня слизової обо- лонки статевого члена і видаляється частина крайньої плоті, багата на клітини-мішені ВІЛ. Чи знижує обрізання ризик при анальному статевому акті, науково не з’ясо- вано. Слід пам’ятати, що багато чоловіків, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ), практикують як проникаючий, так і рецептивний анальний секс.
Застереження: стратегії поведінки з висо-кою ймовірністю помилок
Вибір статевих партнерів чи партнерок з однаковим ВІЛ-статусом.
Ідея, яка стоїть за цим: ВІЛ-позитивні люди вже інфіковані, ВІЛ-негативні не можуть передавати ВІЛ. Однак для цього необхідно знати поточний ВІЛ-статус. Але часто це не так, наприклад, якщо немає актуального тесту на ВІЛ — близько 10 000 людей у Німеччині є ВІЛ-інфікованими, не знаючи про це.
У Німеччині також не існує зобов’язання інформувати статевих партнерів про ВІЛ-статус.
Вибір статевої ролі в анальному сексі відповідно до серостатусу.
При цьому ВІЛ-позитивний партнер виконує приймаючу («пасивну») роль, а ВІЛ-негативний — проникаючу («активну»). Ризик проникаючого анального статевого акту насправді нижчий, ніж ризик рецептивного аналь- ного статевого акту, але все ще залишається високим.
Переривання статевого акту («dipping»)
Спроба вивести статевий член з тіла під час вагінального або анального статевого акту до еякуляції часто не вдається. Крім того, при наявності великої кількості ВІЛ на слизових оболонках передача ВІЛ можлива і без еякуляції (причому в обох напрямках), а саме через тертя слизових оболонок на статевому члені зі слизовою оболонкою прямої кишки або піхви.