Приклад з практики 5
Чи може людина, яка перебуває у стосунках з ВІЛ-позитивною, бути проінформованою про її інфекцію?
Д-р Ютта П. дізнається у розмові про історію хвороби зі своїм пацієнтом Акселем К., що він ось уже кілька місяців знає про свою ВІЛ-інфекцію, проте людина, яка перебуває з ним у стосунках, не проінформована про це. Він заявляє, що хотів би «незабаром» це зробити.
Д-р П. здається стривоженою. Аксель К. збентежений тим, що він має захищати своє інтимне життя, оскільки у розмові з лікаркою він не висловлювався про своє особисте життя та сексуальний досвід.
Одного вечора на наступному тижні на нього чекає вдома близька людина і просить розповісти його про те, що вона дізналась з телефонного дзвінка від пані П., що він ВІЛ-позитивний.
Організації для подачі скарг: Лікарська палата
Підтримка: Центри профілактики та боротьби зі СНІД, контактний пункт з питань дискримінації ВІЛ-інфікованих організації Deutsche Aidshilfe. За потреби необхідно звернутись за юридичною допомогою.
До винятків щодо зобов’язання зберігати лікарську таємницю відповідно до § 203 Кримінального кодексу (→ див. Зобов’язання зберігати лікарську таємницю і дальше) належить «правомірна крайня необхідність» згідно § 34 Кримінального кодексу (→ див. Зобов’язання зберігати лікарську таємницю). Це значить, що повинна існувати реальна загроза, наприклад, для здоров’я та життя третьої особи, якій неможливо запобігти, не порушуючи лікарської таємниці.
На нашу думку, одного лише припущення, що ВІЛ-позитивні пацієнти мають статеві контакти з партнерами, які нічого не знають про інфекцію, недостатньо для обґрунтування такої конкретної небезпеки. У прикладі із практики було б цілком можливо, що Аксель К. не мав сексу з людиною, з якою перебуває у стосунках, або мав лише захищений секс.
У будь-якому випадку можна подати цивільний позов щодо «викриття» без існування правомірної крайньої необхідності, як у цьому прикладі, і вимагати відшкодування збитків.